КУТИН (лат. сutis — шкіра), або кутоза — гідрофобна, пластична, воскоподібна речовина, що інкрустує зовнішню оболонку клітин епідерми (див. Епідерма) — покривної тканини листків, молодих пагонів, плодів, кісточок. За хімічною природою це ліпоїд — складний ефір карбонових або вищих одноосновних жирних кислот (див. Ліпоїди, Карбонові кислоти) та одно- чи двоатомних вищих жирних спиртів; присутні також вільні вищі спирти, вуглеводні. Елементарний склад кутину, за Фремі, такий: С=68,3%; H=8,9%; О=22,8%. У процесі кутинізації та окиснювальної полімеризації К. перетворюється на безструктурну, водовідштовхувальну плівку — кутикулу. Це життєво важлива, хімічно стійка складова епідерми рослин, яка запобігає втраті води, забезпечує непроникність води і газів, надійно захищає рослину від перегріву, переохолодження, надмірної інсоляції, впливу мікроорганізмів, несприятливих зовнішніх факторів. Нашаровується к. рівномірно (поверхня епідерми гладенька) або нерівномірно (хвилясто, складчасто, лускоподібно, зернисто, зморшкувато, гребінчасто, сосочкоподібно, бородавчасто), що враховується як видоспецифічна ознака. Кількісний вміст К. в епідермі різних рослин значно варіює (від 0,8% в листках берези до 15% і більше в листках агави) і залежить від ступеня освітлення і обводнення рослин: найбільше його відкладається у ксерофітів — рослин тропіків і пустель, напр., родин пальмових (карнаубський і пальмовий воски), молочайних (канделільский віск), сумахових (японський віск), злакових (віск цукрової тростини). Більш чи менш тонку плівочку К. має епідерма більшості мезофітів (лавандовий віск, воски хвойних, розоцвітих тощо). Нерідко шар к. вкривається додатковими восковими лусочками, паличками чи гранулами (евкаліпт, цукрова тростина, банан). як природний рослинний віск К. деяких тропічних рослин (див. Віск) вводять до складу гідрофобних основ (див. мазеві основи). Наявність воску й К. враховується при екстрагуванні такої ЛРС, як трава, листя, бруньки, плоди. З метою вилучення максимальної кількості водорозчинних речовин сировину перед екстрагуванням звільнюють від поверхневого водонепроникного шару К. шляхом обробки органічними розчинниками (діетиловим ефіром, петролейним ефіром, хлороформом, гексаном тощо).
Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гиляров. — М., 1986; Універсальний словник-енциклопедія. М Попович, І. Дзюба, Н. Корнієнко та ін. — К.–Львів, 2001; Кутин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона. — СПб., 1890. — Т. 3; Мирославов Е.А. Структура и функция эпидермиса листа покрытосемянных растений. — Л., 1974; Смоляр В.І. Фізіологія та гігієна харчування. — К., 2000. Большой энциклопедический словарь Брокгауза Ф.А., Эфрона И.А. http://www.cultinfo.ru.